Бібрка

Бібрка

Львівська область

Бібрка – містечко багатьох невеликих капличок і одного старовинного костелу. Заховане на дні природної чаші між порослими густим лісом пагорбами, місто тихе та затишне.

Містечко Бiбрка на Львівщині – одне з найменших в Україні. Його площа складає всього 5 кв.км, а кількість мешканців менша за 4 тисячі осіб. Проте мальовнича Бібрка безумовно заслуговує на увагу, адже цьому населеному пункту, що розташувався на дні невеликої долини уздовж річки Боберка, вже понад 900 років! Саме тут знаходиться стародавній оборонний костел св. Миколая та Анни, до якого їдуть паломники з інших країн. Тут збереглися цікаві зразки австрійської та польської архітектури. А ще сюди навідувався Іван Франко.

Історія Бібрки

Точний час виникнення міста достеменно не відомий, існує декілька версій щодо періоду його заснування та походження назви. За найбільш розповсюдженою версією назва Бібрки пов’язана з бобрами, що масово проживали у цій місцевості. Підтверджує цю гіпотезу і герб міста, на якому зображений бобер.

Панорама старої Бібрки
Панорама старої Бібрки

Перша письмова згадка про Бібрку зустрічається у Галицько-Волинському літописі під 1211 роком. Відомо, що з 1336 року ці землі перейшли у власність польського короля. В 1469 році Бібрка отримала від Казимира Четвертого магдебурзьке право. Відтоді двічі на рік у місті могли проходити ярмарки, а щотижня, по вівторках – торги.

Площа ринок у Бібрці
Площа ринок у Бібрці

Рання історія міста виглядає як суцільна смуга нещасть. Раз за разом пожежі спустошували Бібрку, знищуючи більшу частину поселення. Щоб підтримати міщан, уряд неодноразово звільняв їх від сплати податків – у 1474, 1518, 1539, 1638 роках. Кожному такому звільненню передували страшні руйнації.

Приміщення пошти, середина 20-го століття
Приміщення пошти, середина 20-го століття

Цілковитого занепаду місто зазнало за часів польсько-шведської війни 1655-1660 рр. Якщо до війни у Бібрці було 150 будинків, то після неї залишилося лише 26. Наприкінці XVIII ст. містом управляв відомий магнат граф Скарбек. Завдяки йому у Бібрці, яка на той час розрослася вже до 300 будинків, з'явилися перші школи. В середині ХІХ ст. в місті проживало 3000 мешканців.

Будинок товариства «Сокіл»
Будинок товариства «Сокіл»

Місто завжди мало потужну єврейську громаду – жиди складали до половини населення Бібрки, поки ситуацію не змінив нацистський геноцид. В 1943 році відбулася ліквідація єврейського гетто, під час якої фашистами було вбито більш ніж 1000 бібрківських євреїв. Нині в місті збереглися залишки двох синагог.

Костел святого Миколая та Анни

Католицький костел святого Миколая і Анни – найцінніша і, безперечно, найцікавіша споруда у Бібрці. Це пам’ятка архітектури XV століття, що внесена до «Реєстру пам’яток України національного значення» - місце паломництва. Храм було закладено в 1405 році Завішою Чорним.

Костел святого Миколая та Анни
Костел святого Миколая та Анни

Католицький храм був також оборонною спорудою – в його архітектурі був передбачений спеціальний оборонний балкон, що проходив по стіні під високими вікнами нефу, бойовий ярус із 9 бійницями, два трикутних фронтони, що використовувалися як спостережний пункт і мали додаткові бійниці для обстрілу противника.

Стара світлина костелу
Стара світлина костелу

Перша будівля костелу була дерев’яною і, вочевидь, не раз горіла. Вкотре святиня була спалена в 1623 р. за часів татарської навали. Мурований костел збудовано в 1771 році. На початку ХХ століття (1914-1922 р) костел було добудовано, внаслідок чого довжина храму збільшилася майже вдвічі.

Інтер'єр костелу
Інтер'єр костелу

В роки Другої світової війни абсолютно все майно із храму було вивезене до Польщі, а в 1962 році костел закрили і перетворили на спортивний зал школи.

Вигляд костелу зверху
Вигляд костелу зверху

Пожежа 1984 року пошкодила будівлю храму. Вона була відновлена і в 1989 році повернена римо-католицькій церкві. Поруч із храмом збереглася мурована дзвіниця. Нині повністю відреставрованим костелом опікуються ченці салезіяни.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці і каплиця Святої Покрови

Храм Покрови Пресвятої Богородиці було зведено 1906 року на місці старої дерев’яної церкви. Це вже четвертий храм на цьому місці – перша бібрська церква, освячена на честь Івана Хрестителя, була збудована ще у 1256 році. Проект храму розробив львівський архітектор Василь Нагірний, на освяченні церкви у 1907 р був присутній митрополит Андрей Шептицький. Святиня побудована у візантійському стилі з елементами класицизму.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Церква Покрови Пресвятої Богородиці

Каплиця Святої Покрови стоїть на одному з пагорбів над Бібркою (т.зв. Смерековій горі). Вона була збудована у 1854 (за іншими даними – 1878) році на знак вдячності Богові за припинення холери. За легендою, Матір Божа з’явилася на горі у час хвороби і захистила місто, заслонивши його ясним покровом.

Каплиця Святої Покрови
Каплиця Святої Покрови

Каплиця-усипальня родини Чайковських

Важко оминути увагою примітну капличку у псевдоготичному стилі, що розташована на бібрському кладовищі. Зведена в 1894 році, вона була задумана як родинна поминальниця магнатів-землевласників Чайковських, які в той час мали маєток у Бібрці. На порталі споруди можна побачити родинний герб Чайковських. Саме в цій каплиці з радянських часів відправлялися служби за католицьким обрядом, поки не було відновлено богослужіння у костелі св. Миколая. Нині каплиця належить до лютеранської церкви.

Каплиця-усипальня родини Чайковських
Каплиця-усипальня родини Чайковських

Свірзький замок

На півшляху від Бібрки до Перемишлян, кілометрів за 10 від міста, можна побачити унікальну пам’ятку оборонної архітектури – Свірзький замок. Фортеця стоїть у с. Свірж, на пагорбі над ставком, що утворився внаслідок запрудження шлюзами однойменної річки. З трьох сторін замок оточений водою, а з четвертої його захищали (щоправда, не дуже вдало) кам’яні стіни та оборонна башта.

Свірзький замок
Свірзький замок

Сучасники знають Свірзький замок завдяки фільмам про Д’Артаньяна і трьох мушкетерів, які знімалися в цій місцевості.

Свірзький замок у фільмі "Д’Артаньян та три мушкетери"
Свірзький замок у фільмі "Д’Артаньян та три мушкетери"

Замок було збудовано в 1482 році братами Андреєм та Мартином Свірзькими, але від першої споруди до наших днів дійшли лише фрагменти стін нижніх ярусів, адже замок неодноразово був зруйнований. Остаточно він завалився у 1648 році, будучи ослаблений численними набігами козаків та зрештою спалений татарами.

Головна брама Свірзького замку
Головна брама Свірзького замку

У XVII ст. тогочасний власник Олександр Цетнер відновив замок, для укріплення фортифікаційної споруди запросивши відомого фортифікатора, генерала від артилерії Павла Гроздицького. На початку ХІХ ст. вже інший Цетнер – Ігнацій, відомий ботанік, заклав навколо замка величний парк та сад.

Внутрішній двір Свірзького замку
Внутрішній двір Свірзького замку

Під час Першої світової війни, у вересні 1914, замок був спалений дотла російськими військами. Після війни тодішній власник, польський граф Роберт де Лямезан, а далі – його зять, граф Тадеуш Комаровський, намагалися відреставрувати фортецю і за фотографіями відновити знищені портали, розетки та рослинні орнаменти.

Свірзький замок з висоти пташиного польоту
Свірзький замок з висоти пташиного польоту

З часів Другої світової війни Свірзький замок залишився без власника і використовувався радянською владою як школа для трактористів. Пізніше, у 1975, будівлю замку віддали Союзу архітекторів. Всередині постійно велися деякі реставрації, проте, вони так і не були доведені до кінця. Зате було змінено внутрішнє планування і на місці просторих покоїв та зал з’явилися невеликі кімнати.

Окремої уваги заслуговує костел Успіння Богородиці, закладений ще в 1494 році як дерев’яна церква, а в 1546 році на її місці було зведено вже муровану святиню. Костел ще кілька разів реставрували і добудовували і нині ця споруда у ренесансному стилі несе на собі відбиток усіх прожитих епох.

Костел Успіння Богородиці (Свірж)
Костел Успіння Богородиці (Свірж)

Іван Франко у Бібрці

На одному з високих пагорбів понад містечком полюбляв відпочивати під час свої візитів до міста Іван Франко. Нині тут стоїть мальовнича капличка св. Марії. Письменник бував у Бібрці, навідуючи свою ученицю і послідовницю Уляну Кравченко, яка певний час працювала у місті вчителькою і вела тут суспільну діяльність. Франкові подобався краєвид міста. В одному із своїх листів до Кравченко він писав: «Вид Бібрки від каплички дуже гарний, пропоную Вам, щоб Ви описали його, розуміється, віршами».

Іван Франко
Іван Франко

Містечко Бібрка зазнало чимало змін за свою історію. Воно входило до складу Речі Посполитої, Австрійської імперії, Австро-Угорщини, ЗУНР, Радянського Союзу, зазнало фашистської окупації… Нині Бібрка належить до Перемишлянського району і живе тихим провінційним життям.

Мандри